Удосконалення діагностики та лікування сенсорних порушень середньої зони обличчя у хворих з ізольованими переломами дна очниці

Autor: M. P. Nazarevych, Kh. R. Pohranychna, R. Z. Ogonovsky
Rok vydání: 2018
Předmět:
Zdroj: Clinical Dentistry.
ISSN: 2415-3036
2311-9624
DOI: 10.11603/2311-9624.2018.3.9334
Popis: Резюме. Серед переломів кісток середньої зони обличчя ізольовані переломи очниці складають 11–28 % і займають третє місце після переломів виличної кістки й дуги та кісток носа. За нашими спостереженнями, ізольовані переломи кісток дна очниці бувають у 8,9 % випадків. При «вибуховому» переломі очниці наявність клінічних ознак невропатії підочноямкового нерва є важливим патогномотичним симптомом, що вказує на локалізацію перелому на дні очниці. До основних факторів, що визначають при периферійних травматичних невропатіях, швидкість і якість спонтанного відновлення порушених функцій, належать: ступінь ушкодження нервового провідника, рівень ураження, ішемія тканин, характер ушкоджувального агента. При перетисканні нерва ступінь порушення провідності залежить перш за все від тривалості й інтенсивності компресії. Мета дослідження – удосконалити діагностику та місцеве лікування травматичних ушкоджень підочноямкового та виличного нервів у хворих з ізольованими переломами очниці. Матеріали і методи. Клінічні, рентгенологічні, нейрофункціональні та біохімічні методи дослідження були проведені у 19 хворих віком від 20 до 65 років з ізольованими «вибуховими» переломами дна очниці. Інтенсивність набряку та крововиливу в ділянках очниць оцінювали за методикою Mohsen Rajati et al. (2013). Усім хворим проводили комп’ютерну томографію кісток лицевого черепа із їх 3D-реконструкцією. В них виявляли рентгенологічні типи переломів дна очниці згідно з класифікацією G. F. Fueger та A. T. Milauskas (1966). Ступені ураження підочноямкового та виличного нервів оцінювали за класифікацією Н. Seddon (1943), виділяли при цьому 3 види ускладнення: нейрапраксію, аксонотмезіс, нейротмезіс. Ступінь ушкодження гілок верхньощелепного нерва визначали за даними електрофізіологічних тестів за методикою Н. К. Нечаевой та співав. (2014). Показники їх чутливості в нормі – 25–35 мкА. Електродіагностику чутливості шкірних гілок верхньощелепного нерва здійснювали в місцях їх виходу на поверхню обличчя за допомогою апарату для низькочастотної електротерапії «Радиус-01 ФТ» (Білорусь) в режимі роботи – електростимуляція. Електроодонтометрію зубів на відповідному боці верхньої щелепи проводили за допомогою цифрового електроодонтометра «Pulptester» (Тайвань). У периферійній венозній крові хворих визначали концентрацію нейронспецифічної енолази (НСЕ), що підвищується при руйнуванні нейронів. Її досліджували імунохімічним методом з електрохемілюмінесцентною детекцією, для цього застосовували аналізатор і тест-систему Cobas 6000, Roche Diagnostics (Швейцарія). Референтне значення НСЕ- до 16,3 нг/мл. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою комп’ютерної програми статистичних обчислень Statistica 8. Результати досліджень та їх обговорення. Ми виявили легкий ступінь (нейрапраксію) ушкодження підочноямкового нерва у 12 пацієнтів. Променеве дослідження фіксувало проходження лінії перелому через підочноямковий канал чи борозну в 7 випадках, а у 5 пацієнтів виявлено лінію перелому, яка перетинала підочноямкову щілину. За рентгенологічною класифікацією G. F. Fueger та A. T. Milauskas хворі мали другий, четвертий та шостий типи переломів кісток дна очниці. Уміст у крові концентрації нейронспецифічної енолази не виходив за верхню межу норми – (15,9±1,4) нг/мл (р>0,05). Порушення чутливості зубів та м’яких тканин у зоні іннервації підочноямкового та виличного нервів у всіх хворих цієї групи носили тимчасовий характер. Після курсу терапії швидше зменшувався набряк м’яких тканин очниці та розсмоктувались гематоми. Чутливість ушкоджених нервів повністю відновлювалася через 3–4 тижні. Наявність аксонотмезісу підочноямкового та виличного нервів у 7 пацієнтів став причиною виникнення виражених сенсорних порушень у м’яких тканинах підочної й виличної ділянок, втрати чутливості в зубах на верхній щелепі на боці ушкодження. Серед виявлених причин цих патологічних змін визначальним було їх перетискання кістковими відламками дна очниці, які були зміщені у верхньощелепний синус. Дані, отримані при комп’ютерній томографії, повністю корелювали з результатами клініко-електрофізіологічної діагностики. У крові таких хворих зростала концентрація нейронспецифічної енолази, що виходила за верхню межу норми – (20,6±1,7) нг/мл (р
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: