| Popis: |
Акцентовано увагу на проблемі формування та ефективного використання соціального житлового фонду України, особливо в умовах повномасштабної війни. Метою дослідження визначено обґрунтування принципових положень інструментарію державного управління змінами в сфері розвитку соціального житла у контексті реалізації державної політики подолання соціальної вразливості населення України в умовах війни. Показано, що проблема високої соціальної вразливості, особливо в частині забезпеченості житлом, була характерна для України й у довоєнний час. Натомість, повномасштабна війна РФ проти України спричинила масові вимушені переміщення населення як в середині країни, так і за кордон, руйнування будівель, соціальної та житлово-комунальної інфраструктури, що об’єктивно розвинуло цілу низку соціально-гуманітарних проблем рівня національної безпеки. Ідентифіковано проблеми формування соціального житлово фонду України, зокрема відсутності моніторингу, надання соціального житла особам, які повертаються з-за кордону, надання соціального житла чи поліпшення житлових умов ВПО, належної реалізації політики соціального захисту і підтримки соціально вразливих категорій населення. Розроблено модель державної політики забезпечення населення України соціальним житлом з такими елементами, як концепційна основа державної політики, інституційно-правовий та інституційно-організаційний базис, система послуг та сукупність їх реципієнтів, механізми нарощення та ефективного використання соціального житлового фонду. Зроблено висновок, що специфічні умови України, особливо в умовах війни потребують формування власної моделі державної політики в цій сфері, базисними компонентами якої слугують сутнісно-змістові засади, інституційно-правова основа, інституційно-організаційна структура, спектр послуг, перелік реципієнтів та механізми фінансування програм. |
