| Popis: |
У статті розкриваються художні засоби створення образу наркомана у творах класиків 20 сторіччя. Активізація уваги письменників до літератур-ного героя подібного типу вперше позначена в прозі в М. Булгакова «Мор-фій», М. Агєєва «Роман з кокаїном», Ч. Айтматова «Плаха». При створенні художнього образу всі автори акцентують увагу на деякій особливості – на-лежності героїв-наркоманів до молодіжної та навіть підліткової вікової гру-пи, залишаючи поза увагою читача зображення елементів їх зовнішньої ха-рактеристики. Внутрішній монолог є художнім засобом, за допомогою якого М. Булгаков розкриває душевні страждання наркотичнозалежного лікаря. Пейзажні картини у творі похмурі та сумні, виконують роль доповнення подій, що відбуваються, внутрішніх переживань лікаря Полякова. Ство-рюючи образ наркомана Вадима Масленнікова за допомогою внутрішніх монологів, М. Агєєв підкреслює неабиякі душевні якості юнака, які харак-теризують його як інфантильного та озлобленого. Ймовірно подібні нега-тивні зміни, що відбуваються в його характері, є наслідком зловживання кокаїном. Діалог є художнім засобом розкриття внутрішнього світу героїв роману Ч. Айтматова «Плаха». У розмові збирачі анаші не приховують, що незаконна діяльність, пов’язана зі збутом наркотичних речовин, приносить їм не лише фінансовий прибуток, але й моральне задоволення. Автор зна-йомить читача з передісторією життя анашистів, розповідаючи про сумні обставини, що призвели молодих людей до життєвого шляху наркоманів – всі вони відносяться до так званої «неблагополучної соціальної категорії». До лексичних засобів створення мовної характеристики героїв належить спеціальна медична і психологічна термінологія – анаша, ейфорія, чотиривідсотковий розчин морфію, галюцинації, защемлена грижа, гнійний плеврит, скарлатина, пірамідон, яка підвищує пізнавальну цінність творів, створюючи певний його «науковий» колорит. Перспективним передбача-ється подальше різнобічне дослідження репрезентацій образу наркомана в сучасній прозі. |
