НОВОБІЛГОРОДСЬКИЙ ТА НОВОБОРИСОГЛІБСЬКИЙ КАТОРЖНІ ЦЕНТРАЛИ ХАРКІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (1869–1892 РР.)

Rok vydání: 2023
Předmět:
Zdroj: Молодий вчений. :37-44
ISSN: 2313-2167
2304-5809
DOI: 10.32839/2304-5809/2023-4-116-8
Popis: У статті досліджується створення та функціонування Новобілгородського та Новоборисоглібського каторжних централів Харківської губернії протягом 1869-1892 рр., які були засновані в серпні-вересні 1869 р. у селах Новобілгород Вовчанського повіту і Новоборисоглібськ Зміївського повіту, відповідно до закону 18 квітня 1869 р. про створення семи каторжних тюрем у Європейській частині Російської імперії. Першими політичними арештантами каторжних тюрем стали найвидатніші революціонери того періоду засуджені за процесом 50-ти у 1876 р., за процесом демонстрації перед Казанським собором в 1876 року, за процесом «Південноросійського союзу робочих» в 1877 року та за процесом 193-х у 1877 р. Серед в'язнів цих централів були: Петро Алексєєв, Іполит Мишкін, Ковалик, Рогачов, Муравський, Віташевський, студент Боголюбов, Бочаров, Чернявський, Кравченко, Ребицький та ін. Встановлено, що режими каторжних централів були надзвичайно жорстокими. Деяке пом'якшення режиму стало результатом тривалої боротьби ув'язнених із тюремною адміністрацією. Жодного закону та жодної спільної інструкції про режим централів при їх відкритті і пізніше не було видано і в ролі законодавця виступив шеф жандармів Мезенцов. Він не посоромився видати розпорядження, що суперечило закону і перетворювало каторжні централи на філії Олексіївського равеліну і секретної в'язниці Шліссельбурга. Адже, при відкритті каторжних централів імператор Олександр ІІ розпорядився утримувати перших в’язнів в одиночних камерах «під суворим наглядом». Цим розпорядженням і було започатковано ту повну ізольованість ув'язнених один від одного і від зовнішнього світу, яке нагадувало режим Олексіївського равеліну. Коли законодавство надававало кримінальним каторжанам право регулярних побачень з їхніми рідними, Мезенцов заборонив такі побачення для політичних каторжан. Наслідком такого режиму стали захворювання та смерть ув'язнених. Для прикладу, лише за два з половиною роки з 13 осіб двоє померли (один з них збожеволів), а п'ятеро перебували під загрозою захворювання на сухоти. Функціонували каторжні централи до 1892 р. , коли Новоборисоглібська каторжна тюрма та Новобілгородська каторжна тюрма були реорганізовані в місцеві виправні тюрми і передані у відання Харківського губернського правління.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: