| Popis: |
Постановка проблеми. Розумний строк судового розгляду є невід’ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Поряд із цим, наразі є всі підстави говорити про те, що поняття розумних строків судового розгляду має розглядатися як елемент більш широкої концепції з керування часом судового розгляду у цивільному судочинстві, розробленої Європейською комісією з ефективності правосуддя. Аналіз останніх досліджень. Різним аспектам дослідження поняття розумного строку судового розгляду була приділена увага у працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як Ф. Едель, В. В. Комаров, Т. М. Нешатаєва, О. Б. Прокопенко, Н. Ю. Сакара та ін. Однак дослідження розумного строку судового розгляду у контексті концепції керування часом судового розгляду у цивільному судочинстві не проводилось. Мета статті полягає у дослідженні поняття розумного строку судового розгляду у контексті концепції керування часом судового розгляду в цивільному судочинстві. Виклад основного матеріалу. Концепція керування часом судового розгляду розроблена Європейською комісією з ефективності правосуддя та створеним при ній Центром з керування часом судового розгляду SATURN. Йдеться про вироблення універсальної методології з керування часом у цивільному судочинстві, яка дозволяє подолати проблему надмірних судових затримок та сприяє дотриманню вимог ЄКПЛ щодо розумності строків судового розгляду на національному рівні. Центральним компонентом зазначеної концепції є поняття оптимального та передбачуваного строку судового розгляду справи, що є певною трансформацією розумного строку судового розгляду як елемента права на справедливий судовий розгляд. Висновки. Наразі є важливою певна переорієнтація теорії і практики з розумних строків судового розгляду на оптимальні та передбачувані строки, впровадження яких пов’язується з концепцією керування часом судового розгляду, що є загальною тенденцією для більшості держав-учасниць Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При чому така ситуація жодним чином не свідчить про відмову від попереднього поняття розумності строків у контексті права на справедливий судовий розгляд, а навпаки, свідчить про певну його еволюцію та трансформацію. Підтвердженням цьому є насамперед використання критеріїв розумності строків, вироблених у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, для встановлення оптимальних строків судового розгляду, визначення переліку пріоритетних справ, запровадження ефективних засобів правового захисту порушеного права на розгляд справи впродовж розумного строку тощо. |
