Hydration: the review of 3 trials

Autor: D. Ivanov, M. Ivanova
Jazyk: angličtina
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Нирки-Počki; Том 9, № 1 (2020); 10-13
Почки-Počki; Том 9, № 1 (2020); 10-13
KIDNEYS; Том 9, № 1 (2020); 10-13
Počki, Vol 9, Iss 1, Pp 10-13 (2020)
ISSN: 2307-1257
2307-1265
Popis: В статье рассмотрены понятия принудительной гидратации и чрезмерной принудительной гидратации. Авторы акцентируют внимание на том, что принудительная чрезмерная гидратация имеет доказательную базу в улучшении качества жизни у обезвоженных людей. При нормоволемии доказательных данных о повышении качества и продолжительности жизни при использовании принудительной чрезмерной гидратации нет. Отдельно рассмотрен вопрос принудительной гидратации при хронической болезни почек (ХБП). Проанализированы три рандомизированных клинических исследования, в которых пациенты с ХБП 1–5-й стадии получали принудительную гидратацию. Результаты исследований свидетельствуют о возможной эффективности принудительной гидратации при ХБП 1-й и 2-й стадий, которая отмечается у пациентов с нормальным или повышенным функциональным почечным резервом. При ХБП 3-й стадии принудительная гидратация не показала преимуществ, а при ХБП 4-й и 5-й стадий принудительная гидратация приводила к большей потере функции почек. Обобщая приведенные данные, авторы пришли к выводу, что здоровым людям, вероятно, целесообразно употреблять то количество жидкости, которое обеспечивает физиологический диурез 1,2–1,8 л и нормоосмолярность мочи. Принудительная гидратация нередко является чрезмерной. Принудительная чрезмерная гидратация, возможно, не способствует здоровому образу жизни. Принудительная гидратация становится принудительной чрезмерной гидратацией по мере снижения функции почек. Вероятно, преимущества принудительной гидратации теряются при ХБП с прогрессированием утраты функции почек. Эффект принудительной гидратации в течение 12 месяцев может быть положительным при ХБП 1-й и 2-й стадий с нормальным функциональным почечным резервом. Принудительная гидратация, вероятно, нецелесообразна при ХБП 3–5-й стадии.
The concepts of forced hydration and excessive forced hydration are discussed in the article. The authors emphasize that excessive forced hydration has a proven track record in improving the quali­ty of life for dehydrated people. In case of normovolemia, there is no evidence of quality improvement and prolongation of life when excessive forced hydration is used. The issue of forced hydration in chronic kidney disease (CKD) is considered separately. Three randomized clinical trials were analyzed in which patients with CKD stage 1–2, 3 and 4–5 received forced hydration. The results of studies indicate the possible efficacy of forced hydration in stage 1–2 CKD in patients with normal or increased renal functional reserve. In stage 3 CKD, forced hydration showed no benefits, and in stage 4–5 CKD, it resulted in greater renal function loss. Summarizing these data, the authors concluded that it is probably appropriate for healthy people to consume the amount of fluid that provides physiological diuresis of 1.2–1.8 L and normal urine osmolarity. Forced hydration is often excessive, excessive forced hydration may not promote a healthy lifestyle. Forced hydration becomes excessive forced hydration as kidney function decreases. Possibly, the benefits of forced hydration are lost in CKD with progression of renal function loss. The effect of forced hydration for 12 months may be positive in stage 1 CKD and stage 2 CKD with normal renal functional reserve. Forced hydration is probably inexpedient in chronic stages 3–5.
У статті розглянуті поняття примусової гідратації і надмірної примусової гідратації. Автори акцентують увагу на тому, що примусова надмірна гідратація має доказову базу в покращенні якості життя в зневоднених осіб. При нормоволемії доказових даних про підвищення якості і подовження тривалості життя при застосуванні примусової надмірної гідратації немає. Окремо розглянуто питання примусової гідратації при хронічній хворобі нирок (ХХН). Проаналізовані три рандомізовані клінічні дослідження, в яких пацієнти з ХХН 1–5-ї стадій отримували примусову гідратацію. Результати досліджень свідчать про можливу ефективність примусової гідратації при ХХН 1-ї та 2-ї стадій, що відмічається в пацієнтів із нормальним або підвищеним функціональним нирковим резервом. При ХХН 3-ї стадії примусова гідратація не показала переваг, а при ХХН 4-ї та 5-ї стадій примусова гідратація призводила до більшої втрати функції нирок. Узагальнюючи наведені дані, автори дійшли висновку, що здоровим особам, імовірно, доцільно вживати ту кількість рідини, що забезпечує фізіологічний діурез 1,2–1,8 л і нормоосмолярність сечі. Примусова гідратація нерідко є надмірною. Примусова надмірна гідратація, можливо, не сприяє здоровому образу життя. Примусова гідратація стає примусовою надмірною гідратацією при зниженні функції нирок. Імовірно, переваги примусової гідратації втрачаються при ХХН із прогресуванням втрати функції нирок. Ефект примусової гідратації протягом 12 місяців може бути позитивним при ХХН 1-ї та 2-ї стадій із нормальним функціональним нирковим резервом. Примусова гідратація, імовірно, недоцільна при ХХН 3–5-ї стадії.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: