Истоки искусства режиссуры. Из призабытых работ украинских театроведов

Autor: Chepalov Oleksandr
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво; Том 2, № 1 (2019); 42-51
Вестник Киевского национального университета культуры и искусств. Серия: Сценическое искусство; Том 2, № 1 (2019); 42-51
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Stage Art; Том 2, № 1 (2019); 42-51
ISSN: 2616-759X
2617-1236
Popis: Режисура як творча професія та проблема створення авторської театральної вистави залишається вже понад століття в центрі обговорення театрознавців, культурологів і фахівців інших галузей, дотичних до сценічного мистецтва. Метою дослідження є включення в коло обговорюваних проблем сучасного театру призабутих нині робіт мистецтвознавчого профілю, що були характерними для ключових моментів історії України: ідейно-політичного самовизначення після 1917 р. (М. Вороний, Г. Гаєвський) та повернення до суспільної пам’яті творчих здобутків видатного українського режисера Леся Курбаса (Н. Кузякіна, остання четверть ХХ ст.). Методи дослідження (насамперед історичний) обумовлені суттєвими часовими проміжками, до яких ми ретроспективно повертаємося з огляду на значущість тієї чи іншої мистецької події, її політичну заангажованість тощо. Іншим домінантним методом є порівняльний, тобто такий, що демонструє схожість або відмінність художніх прийомів театральної вистави у зв’язку з певною суспільно- політичною настановою чи ідеологічними вимогами. Порівняльний метод уможливлює аналіз ознак художнього явища з метою їхньої класифікації та типологічного структурування. Наукова новизна роботи полягає в тому, що звернення до призабутих естетичних концепцій минулого (Г. Гаєвський, М. Вороний) дало змогу по-новому подивитися на усталені уявлення минулих часів і відповідно надати їм сучасного наукового трактування. Висновки дослідження стосуються насамперед місця та ролі Леся Курбаса в різноманітних проявах європейської режисерської теорії та практики ХХ ст., що й досі недостатньо оцінюються поза межами української театральної культури.
Direction as a creative profession and the problem of creating an author's theatrical performance has been over the century in the center of discussion of theatrical scholars, cultural experts and specialists of other branches, touching the stage art. The purpose of the article is to include in the scope of the contemporary theoretical problems the forgotten works of the art history profile which were characteristic of the key moments of Ukrainian history: ideological and political self-determination after 1917 (M. Voronyi, G. Gaevsky) and returning to the public memory of creative the achievements of the outstanding Ukrainian director Les Kurbas (N. Kuzyakin, the last quarter of the twentieth century). Research methods of (primarily historical) are due to significant time intervals, to which we retrospectively return, given the significance of a particular artistic event, its political engagement, etc. Another dominant method is comparative, that is, one that demonstrates the similarity or difference between artistic techniques of theatrical performance in connection with a certain socio-political or ideological requirements. The comparative method makes it possible to analyze the features of the artistic phenomenon for the purpose of their classification and typological structuring. The scientific novelty of the work consists in the fact that the appeal to forgotten aesthetic concepts of the past (G. Gaevsky, M. Voronyi) gave an opportunity to look in a new way on the established representations of the past times and, accordingly, provide them with modern scientific interpretation. The findings of the study primarily relate to the place and role of Les Kurbas in various manifestations of European directorial theory and practice of the twentieth century, which are still not sufficiently appreciated outside the Ukrainian theatrical culture.
Режиссура как творческая профессия и проблема создания авторского театрального спектакля остается уже более века в центре обсуждения театроведов, культурологов и специалистов других отраслей, близких к сценическому искусству. Целью данного исследования является возвращение в круг обсуждаемых проблем современного театра подзабытых в настоящее время работ искусствоведческого профиля, которые характерны для ключевых моментов истории Украины: идейно-политического самоопределения после 1917 г. (М. Вороной, Г. Гаевский) и возвращения к общественной памяти творческих достижений выдающегося украинского режиссера Леся Курбаса (Н. Кузякина, последняя четверть ХХ ст.). Методы исследования (в первую очередь исторический) обусловлены существенными временными промежутками, к которым мы ретроспективно возвращаемся, учитывая значимость того или иного художественного события, его политическую заангажированность и тому подобное. Другим преобладающим методом выступает в работе сравнительный, который демонстрирует сходство или отличие художественных приемов театрального спектакля в связи с разными общественно-политическими или идеологическими требованиями. Сравнительный метод делает возможным анализ признаков художественного явления с целью их классификации и типологической структуризации. Научная новизна исследования заключается в том, что обращение к подзабытым эстетическим концепциям прошлого (Г. Гаевский, М. Вороной) дает возможность по-новому посмотреть на устоявшиеся представления прошедших времен и соответственно представить их в современной научной трактовке. Выводы исследования касаются в первую очередь места и роли Леся Курбаса в разнообразных проявлениях европейской режиссерской теории и практики ХХ ст., что до сих пор недостаточно оценено вне пределов украинской театральной культуры.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: