Оценка результатов хирургического лечения больных со вторичным и третичным иперпаратиреозом на фоне хронической почечной недостаточности, проживающих в Винницкой области
| Autor: | Maistruk, S. B., Shaprynskyi, V. O., Prytuliak, L. V., Pyvovarova, N. I., Palamarchuk, A. V. |
|---|---|
| Jazyk: | ukrajinština |
| Rok vydání: | 2019 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery; № 3 (2019); 55-60 Клиническая эндокринология и эндокринная хирургия; № 3 (2019); 55-60 Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія; № 3 (2019); 55-60 |
| ISSN: | 1818-1384 2519-2582 |
| Popis: | Мета роботи — провести оцінку результатів хірургічного лікування хворих на вторинний і третинний гіперпаратиреоз із хронічною нирковою недостатністю, які отримують нирковозамісну терапію (гемодіаліз та перитонеальний діаліз) та проживають у Вінницькій області. Матеріали та методи. На базі Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру за період 2012—2017 рр. виконано оперативні втручання 36 пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі та перитонеальному діалізі. Тривалість нирковозамісної терапії (стаж діалізу) становила від 1,7 до 18 років. У 12 хворих виконано субтотальну паратиреоїдектомію, у 24 — тотальну паратиреоїдектомію з автотрансплантацією частки прищитоподібної залози у м’язи плеча. Результати та обговорення. Показання до оперативного втручання визначала мультидисциплінарна команда у складі нефролога, хірурга та анестезіолога, а саме: значне підвищення рівня паратгормону, посилення свербіння шкіри, збільшення інтенсивності болю у суглобах, виразна слабкість м’язів, прогресування гіперкальціємії. Протипоказанням до операції була наявність серцево-судинної недостатності та некоригованої артеріальної гіпертензії. Пацієнти з анемією тяжкого ступеня потребували передопераційної підготовки тривалістю у середньому 3—4 тижні, у всіх випадках застосовували препарати заліза та еритропоетин. Трьом хворих виконано повторне оперативне втручання за показаннями (підвищення рівня паратгормону). Термін між першою та повторною операціями становив у середньому від 8 міс до 4 років. У період до призначення діалізу прооперований один пацієнт. У 4 хворих під час операції на прищитоподібних залозах одночасно виконано: у 2 — гемітиреоїдектомію, ще у 2 — тиреоїдектомію. Двом пацієнтам на підставі даних гістологічного дослідження встановлено діагноз високодиференційованого раку щитоподібної залози. Показаннями до повторних оперативних втручань був рецидив захворювання після первинної субтотальної паратиреїодектомії зі збереженням 1/3 або 1/4 залози. В одному випадку причиною рецидиву була одна невиявлена прищитоподібна залоза, яка розташовувалась за грудиною. Рутинно сканування з технецієм-МІБІ на етапі планування первинної операції не застосовували. Під час підготовки до операції з приводу рецидиву захворювання сканування виконано у всіх випадках. Основним методом візуалізації прищитоподібних залоз у передопераційний період було ультразвукове дослідження шиї. У 10 випадках як додатковий метод візуалізації прищитоподібних залоз використовували спіральну комп’ютерну томографію з високою роздільною здатністю без контрастування. Після операції летальних випадків не було. Висновки. 1. Хірургічне лікування хворих на гіперпаратиреоз із хронічною нирковою недостатністю вимагає тісної співпраці мультидисциплінарної команди у складі нефролога, хірурга та анестезіолога. 2. Питання щодо визначення обсягу оперативного втручання з приводу третинного та вторинного гіперпаратиреозу (паратиреоїдектомія з трансплантацією частки прищитоподібої залози у м’язи плеча у першому випадку чи субтотальна паратиреоїдектомія з формуваннями кукси 3—4 мм в об’ємі з максимальним збереженням кровопостачання тканини прищитоподібної залози у другому випадку) потребує подальшого вивчення. 3. Для оцінки результатів хірургічного лікування цієї категорії пацієнтів необхідно проводити більш тривале спостереження у післяопераційний період. Цель работы — провести оценку результатов хирургического лечения больных со вторичным и третичным гиперпаратиреозом с хронической почечной недостаточностью, которые получают почечнозаместительную терапию (гемодиализ и перитонеальный диализ) и проживают в Винницкой области. Материалы и методы. На базе Винницкого областного клинического высокоспециализированного эндокринологического центра за период 2012—2017 гг. были выполнены оперативные вмешательства 36 пациентам, находящимся на гемодиализе и перитонеальном диализе. Продолжительность стажа диализа составляла от 1,7 до 18 лет. У 12 больных была выполнена субтотальная паратиреоидэктомия, в 24 — тотальная паратиреоидэктомия с аутотрансплантацией части паращитовидных железы в мышцы плеча. Результаты и обсуждение. Показания к оперативному вмешательству определяла мультидисциплинарная команда в составе нефролога, хирурга и анестезиолога, а именно: значительное повышение уровня паратгормона, усиление зуда кожи, увеличение интенсивности боли в суставах, выраженная слабость мышц, прогрессирование гиперкальциемии. Противопоказаниями к операции было наличие сердечно-сосудистой недостаточности и не корригированной артериальной гипертензии. Пациенты с анемией тяжелой степени требовали предоперационной подготовки продолжительностью в среднем 3—4 недели, во всех случаях применяли препараты железа и эритропоэтин. Трем больных было выполнено повторное оперативное вмешательство по показаниям (повышение уровня паратгормона). Срок между первой и повторной операциями составлял в среднем от 8 мес до 4 лет. В додиализный период был прооперирован один пациент. У 4 больных во время операции на паращитовидных железах одновременно выполнено: в 2 случаях — гемитиреоидэктомию, еще в 2 — тиреоидэктомию. Двум пациентам на основании данных гистологического исследования установлен диагноз высокодифференцированного рака щитовидной железы. Показаниями к повторным оперативным вмешательствам был рецидив заболевания после первичной субтотальной паратиреиодэктомии с сохранением 1/3 или 1/4 железы. В одном случае причиной рецидива была одна невыявленная паращитовидная железа, которая располагалась за грудиной. Рутинно сканирование с технецием-МИБИ на этапе планирования первичной операции не применяли. Во время подготовки к операции по поводу рецидива заболевания сканирование выполнено во всех случаях. Основным методом визуализации паращитовидных желез в предоперационном периоде было ультразвуковое исследование шеи. В 10 случаях как дополнительный метод визуализации паращитовидных желез использовали спиральную компьютерную томографию с высоким разрешением без контрастирования. После операции летальных случаев не было. Выводы. 1. Хирургическое лечение больных с хронической почечной недостаточностью требует тесного сотрудничества мультидисциплинарной команды в составе нефролога, хирурга и анестезиолога. 2. Вопрос об определении объема оперативного вмешательства по поводу третичного и вторичногогиперпаратиреоза (паратиреоидэктомии с трансплантацией доли паращитовидной железы в мышцы плеча в первом случае или субтотальная паратиреоидэктомии с формированиями культи 3—4 мм в объеме с максимальным сохранением кровоснабжения ткани паращитовидных железы во втором случае) требует дальнейшего изучения. 3. Для оценки результатов хирургического лечения данной категории пациентов необходимо проводить более длительное наблюдение в послеоперационный период. The aim of the study wasto assessthe outcomes of surgical treatment for secondary and tertiary hyperparathyroidism in patients with chronic renal failure who were on dialysis in Vinnytsia region. Materials and methods. From 2012 to 2017 on the base of the Vinnytsia Regional Clinical Highly Specialized Endocrinology Center 36 patients on peritoneal dialysis and hemodialysis were treated surgically. Duration of substitution dialysis therapy ranged from 1.7 to 18 years. In 12 patients, subtotal parathyroidectomy was performed and 24 underwent total parathyroidectomy with autotransplantation of the parathyroid gland to shoulder muscles. Results and discussions. The indications for the surgical treatment was a significant increase in parathormone (PTH) levels, increased pruritus, increased joint pain, significant muscle weakness and progressing hypercalcemia. Contraindications to the surgical intervention were cardiovascular insufficiency and uncorrected arterial hypertension. Patients with severe anemia needed preoperative preparation with an average duration of 3 to 4 weeks; in all cases, iron supplements and erythropoietin were used. Three patients were treated twice; indication for re-surgery was the increase of PTH. The average period before re-surgery was from 8 months to 4 years. One patient was treated during the pre-dialysis period. Four patients underwent surgery on the parathyroid gland, 2 of which had thyroidectomy and for the other 2 hemithyroidectomy were performed. Two patients were histologically diagnosed with highly differentiated thyroid cancer. The reason for re-surgery was the primary subtotal parathyroidectomy with the preservation of 1/3 or 1/4 of the gland in a typical place. In one case, the reason for recurrence occurred due to an unidentified single parathyroid gland, which was located behind the sternum. During the preparation for primary surgery in this case a routine MIBI scan with technetium was not used. In all relapse surgery cases the scan was performed. The main method of visualizing parathyroid glands during the preoperative phase was ultrasound of the neck. In 10 cases, as an additional method of visualization of the parathyroid glands, a spiral computed tomography with high resolution without contrast was performed. Postoperative mortality was absent. Conclusions. In our opinion, the surgical treatment of patients with hyperparathyroidism on the background of chronic renal failure requires close teamwork of nephrologists, anesthetists, and surgeons. Questions to determine the volume of surgery for tertiary and secondary hyperparathyroidism (parathyroidectomy with transplantation of the thyroid gland into the muscles of the shoulder in former case or subtotal parathyroidectomy with the formation of stumps 3—4 mm in volume with the maximum preservation in latter case) needs further study.To evaluate the results of surgical treatment of this category of patients, it is necessary to conduct a longer follow-up in the postoperative period. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|