| Popis: |
Текст повертається до спроби визначення поняття мистецтвознавства за допомогою ототожнення з традицією знавецтва і опозиції історії мистецтв. Обидві категорії діяльності в художній площині взаємозалежні: одне продукує знання, інше його відтворює і випробовує. Зосереджено увагу на формі мистецтвознавства й історії мистецтв саме як освітніх стратегіях, тобто можливих чи неможливих моделях репродукування фахівців у зазначених галузях, що видається найбільш доречним в обговоренні визначення преференцій обох. Якщо історія мистецтв – гуманітарна наука й освітньо-теоретична дисципліна, то мистецтвознавство – прикладна діяльність, освітньо-практична галузь знання. Якщо перше виховує дослідників, друге – дієвців: культурних менеджерів, музейників, кураторів тощо. Очевидно, що уживання будь-яких освітніх концепцій у локальних навчальних інституціях є набутою формою після дозволів і обмежень, що цензуруються системним саморепродукуванням, тобто демонструють інфраструктурну обумовленість: сукупність соціально-психологічних, політичних, економічних чинників, які впроваджують ідеальний тип у дійсність. Інакше кажучи, існує не безпідставний розрив цілісності програми та її якості у визначеній площині підготовки фахівців. Внутрішньоінституційне життя – свого роду гештальт, що складається із сукупності інтересів, домовленостей, компетентностей, продуктивності, методологічної традиції, успадкованості. Тобто за певних зовнішніх факторів метод чи предмет викладання може видозмінюватись до збалансованої форми взаємного існування і слугувати інструментом самозбереження. Водночас, це становить проблему професійного розрізнення площин мистецтвознавства й історії мистецтв, які в спільній опозиції претендують в одному випадку – на регрес і стагнацію, в другому – на істинне відродження й статусну субординацію. Труднощі подолання обох демонстровано у прикладах. За ідеальних умов історія мистецтв, синтезуючи соціально-психологічні, естетичні, художні, політичні, економічні контексти, є сферою продукування текстів, які поглинаються, зокрема, мистецтвознавством і становлять основу його обізнаності й тезаурусу. |
