| Popis: |
У статті автори розглянули методологічні підходи та принципи, які застосовує Даніель Арасс (1944-2003) у книжці «On n'y voit rien: descriptions». У 6 різножанрових текстах Арасс пропонує нові інтерпретації полотен, які вже були об’єктом аналізу не одного покоління істориків мистецтв. Тексти французького дослідника не лише пропонують нову дослідницьку оптику, але і є прикладом, як у популярному форматі писати історію мистецтв. Автори з’ясували місце та роль Даніеля Арасса у французькому інтелектуальному середовищі та прослідкували вплив Андре Шастеля, Луї Марена, Френсіс Емілії Єйтс на формування інтересів та дослідницького інструментарію Арасса. Також здійснили аналіз особливостей підходу Арасса до інтерпретації символів у полотнах. На думку французького дослідника, саме значення образів та роботи загалом (concetto) нерідко опиняється за «ширмою» цитат і відсилок з інших творів, що позбавляє роботу самодостатності та сенсу. У цьому огляді продемонстровано, як Арасс тлумачить неочевидні, на перший погляд, елементи в живописі, їхню роль у композиції й цілісності твору. Звернення до іконографії при цьому не є, згідно із Арассом, магістральним підходом: дослідник залишає глядачу право на вільну інтерпретацію, ніяк не переобтяжену попередніми прочитаннями та не обмежену рамками традиції. Автори розглянули, як Арасс працює із текстом картин та культурним полем, у якому вони з’явилися. Під час цього Арасс знаходить та розгадує семіотичні «ребуси» живописних образів. На конкретних прикладах Арасс показує, коли анахронізми в інтерпретаціях призводять до аісторичності та хибної інтерпретації, а коли допомагають глибше зрозуміти сенс візуального матеріалу. Семіозис каталізує образ як самостійного актанта, який, згідно з Арассом, починає сам, візуально, продукувати сенс. Роль замовника й митця нівелюється. Більш за те, семіозис продовжується і задовго після їх смерті. Дослідник у цьому випадку опиняється в ролі конструктора іншого concetto, що є радше «ще одним», аніж правильним чи неправильним. |
