Випадок дуоденальної непрохідності, викликаної гігантською ехінококовою кістою печінки

Autor: Khomenko, V. S., Perepelitsa, V. P., Sirotkin, A. V., Strotsky, K. P., Khomenko, L. V.
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: PAEDIATRIC SURGERY. UKRAINE; № 2(63) (2019): Paediatric surgery. Ukraine; 97-102
ХИРУРГИЯ ДЕТСКОГО ВОЗРАСТА; № 2(63) (2019): Хирургия детского возраста; 97-102
Хірургія дитячого віку; № 2(63) (2019): Хірургія дитячого віку; 97-102
ISSN: 2304-0041
2521-1358
Popis: Echinococcosis is one of the most common parasitic diseases in humans. Most of the literature reviews and reports indicate an increase in the incidence of liver echinococcosis, a significant spread of pathology beyond endemic regions, and an increase in the incidence of new cases in non-endemic areas, with 75% of cases being children and individuals and young people, children under the age of 14 account for about 15% of cases in the structure of the general morbidity of echinococcosis. Reducing parasitic morbidity, especially among children, is an essential reserve for reducing the burden of illness and prolonging life expectancy. In the majority of cases, the liver is affected – 75%, lungs – 15%; in rare cases, the brain, bones and heart (2%), kidneys (2%), skin, spleen (6%). In endemic areas, 10–15% of patients have a parasitic lesion of two organs. During the last 20 years there has been an increase in the number of complicated forms of echinococcosis in the liver, with a frequency of 84.6%. Relapse of the disease is observed in 54% of cases. Despite significant progress in the diagnosis and treatment of the disease, the frequency remains high before and after the surgical complications, the rate of relapse of the disease reaches 54%, in some regions it reaches an index of 38.8%. Modern diagnostic methods allow with high precision to carry out laboratory verification of the disease, topical distribution and morphological changes in the affected organs. In treatment, depending on the stage of the disease, the size of the parasitic cysts are used different methods: mininvasive (percutaneous puncture-aspiration echinococcectomy under the control of ultrasound or CT, Videotraco and video-laparoscopic interference), traditional echino cocectomy, pericisectomy, resection of the liver. Issues of differential diagnosis of echinococcosis, studying the possibilities of modern visualization methods in planning the volume of surgical intervention on the liver are relevant. It requires separate study of the choice of the optimal method of surgical intervention, the method of its implementation, the place and the possibilities of using mininavazivnyh techniques. The article presents the clinical case of a giant echinococcal cyst that caused acute duodenal obstruction. The description of such clinical cases in the available literature is not found.
Эхинококкоз является одним из наиболее распространенных паразитарных заболеваний человека. Большинство литературных обзоров и сообщений свидетельствуют о росте заболеваемости эхинококкозом печени, значительном распространении патологии за пределами эндемичных регионов и увеличении частоты новых случаев в неэндемических зонах, причем 75% случаев составляют дети и лица и молодого возраста. В структуре общей заболеваемости эхинококкозом дети до 14 лет составляют около 15% случаев. Снижение паразитарной заболеваемости, прежде всего среди детей, является существенным резервом уменьшения бремени болезней и увеличения продолжительности жизни. В основном поражается печень – 75%, легкие – 15%, в редких случаях – мозг, кости и сердце (2%), почки (2%), кожа, селезенка (6%). В эндемических зонах 10–15% больных имеют паразитарное поражение двух органов. В течение последних 20 лет отмечается увеличение числа осложненных форм эхинококкоза печени, частота которых достигает 84,6%. Рецидивы заболевания наблюдаются в 54% случаев. Несмотря на значительные успехи в диагностике и лечении данного заболевания, высокой остается частота до- и послеоперационных осложнений. Современные методы диагностики позволяют с высокой точностью верифицировать заболевание, установить топику распространения и морфологические изменения в пораженных органах. В зависимости от стадии заболевания, размеров паразитарных кист применяются различные методы лечения: миниинвазивные (чрескожная пункционно-аспирационная эхинококкэктомия под контролем УЗИ или КТ, видеоторако- и видеолапароскопические вмешательства), традиционная эхинококкэктомия, перицистектомия, резекция печени. Актуальными являются вопросы дифференциальной диагностики эхинококкоза, изучение возможностей современных методов визуализации в планировании объема оперативного вмешательства на печени. Требуют отдельного изучения вопросы выбора оптимального метода хирургического вмешательства, способа его выполнения, места и возможностей применения миниинвазивных методик. В статье приведен клинический случай гигантской эхинококковой кисты, которая вызвала острую дуоденальную непроходимость. Описания подобных клинических случаев в доступной литературе не найдено.
Ехінококоз є одним з найбільш розповсюджених паразитарних захворювань людини. Більшість літературних оглядів та повідомлень засвідчують приріст захворюваності на ехінококоз печінки, значне поширення патології за межі ендемічних регіонів та збільшення частоти нових випадків в неендемічних зонах, при цьому 75% випадків складають діти та особи молодого віку. У структурі загальної захворюваності на ехінококоз діти до 14 років становлять близько 15% випадків. Зниження паразитарної захворюваності, перш за все серед дітей, є істотним резервом зменшення тягаря хвороб і збільшення тривалості життя. Здебільшого уражується печінка – 75%, легені – 15%, у поодиноких випадках – мозок, кістки та серце (2%), нирки (2%), шкіра, селезінка (6%). В ендемічних зонах 10–15% хворих мають паразитарне ураження двох органів. Протягом останніх 20 років відзначається збільшення числа ускладнених форм ехінококозу печінки, частота яких досягає 84,6%. Рецидиви захворювання спостерігаються у 54% випадків. Незважаючи на значні успіхи в діагностиці та лікуванні даного захворювання, високою залишається частота до- та післяопераційних ускладнень. Сучасні методи діагностики дозволяють з високою точністю верифікувати захворювання, встановити топічне поширення та морфологічні зміни в уражених органах. Залежно від стадії захворювання, розмірів паразитарних кіст застосовуються різні методи лікування: мініінвазивні (перкутанна пункційноаспіраційна ехінококектомія під контролем УЗД або КТ, відеоторако- і відеолапароскопічні втручання), традиційна ехінококектомія, перицистектомія, резекція печінки. Актуальними є питання диференціальної діагностики ехінококозу, вивчення можливостей сучасних методів візуалізації у плануванні обсягу оперативного втручання на печінці. Окремої уваги вимагають питання вибору оптимального методу хірургічного втручання, способу його виконання, місця та можливостей застосування мініінвазивних методик. У статті наведений клінічний випадок гігантської ехінококової кісти, яка викликала гостру дуоденальну непрохідність. Опису подібних клінічних випадків у доступній літературі не знайдено.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: