Acetabulum fractures. Analysis of treatment results

Autor: Oleg Vyrva, Dmytro Vatamanitsa
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Ортопедія, травматологія та протезування; № 1-2 (2022); 77-84
Ортопедия, травматология и протезирование; № 1-2 (2022); 77-84
ORTHOPAEDICS, TRAUMATOLOGY and PROSTHETICS; No. 1-2 (2022); 77-84
ISSN: 2518-1882
0030-5987
DOI: 10.15674/0030-598720221-277-84
Popis: Treatment of patients with acetabulum fractures (AF) remains a big challenge for orthopaedists and traumatologists. Suchfractures are known for their complications that lead to disability. Objective. To analyze the results of treatment of patientswith AF and complications that arise depending on the of the injury mechanism and the method of treatment, to evaluate the effectiveness available methods of preventing the development of these complications. Methods. A retrospective study wasdone on the basis of 89 AF patients analysis (age 17‒75 years, 22 women and 67 men) with different terms after the fracture.The majority of patients got primary care in other clinics. Diagnostic measures: clinical examination; X-ray examinationof the pelvis, that under conditions of acute injuries were supplemented with CT scan; ultrasound of abdominal cavity,chest X-ray, brain MRI, electroneuromyography of the lower limbs. Results. Most AF occurred as a result of traffic accidents.The most common types are A1 and B1 according to the classification of AO/ASIF. The system of skeletal traction has beenapplied often at the stage of primary treatment. During surgical treatment the Kocher-Langenbeck approach and osteosynthesis was mainly used to stabilize the posterior wall and acetabulum column. The typical complications of AF are coxarthrosis, femoral head aseptic necrosis despite the chosen treatment tactics. Their clinical manifestation with the hip impaired function occurred within a year after the trauma. Defined complications led to the need for total hip replacement in 67 (75.3 %) cases out of 89. In 8 patients, total hip replacement was performed in the acute period of injury and it was possible to restore the joint function with better early functional results compared to the rest of the patients. Conclusions. Primary total hip replacement in the case of AF is an effective treatment measure that gives the posibility restore the function of the hip joint in the shortest time and prevent the development of typical complications.
Лікування пацієнтів із переломами кульшової западини (КЗ) залишається складним завданням для ортопедів-травматологів. Такі переломи відомі своїми небезпечними ускладненнями та наслідками, які призводять до інвалідизації. Мета. Проаналізувати результати лікування пацієнтів із переломами КЗ та ускладнення, які виникають залежно від характеру травми і способу лікування, оцінити ефективність наявних методів запобігання розвитку цих ускладнень. Методи. Ретроспективне дослідження здійснено на підставі аналізу історій хвороби 89 пацієнтів (вік 17‒75 років, 22 жінки та 67 чоловіків) із переломами КЗ у різні терміни після травми. Первинне лікування більшість осіб одержала в інших установах. Діагностичні заходи: клінічне обстеження; оглядова рентгенографія таза, яку за умовгострої травми доповнювали КТ-обстеженням; за показаннями — УЗД черевної порожнини, рентгенографія грудноїклітки, МРТ головного мозку, електронейроміографія кінцівок. Результати. Більшість переломів КЗ виникло внаслідокДТП. Найпоширеніші типи — А1 і В1 за класифікацією АО/ASIF. Систему скелетного витягнення застосованочастіше на етапі первинного лікування. Під час хірургічного втручання використано переважно доступ Кохера-Лангенбека й остеосинтез для стабілізації задньої стінки та колони КЗ. Незважаючи на обрану лікувальну тактику,виявлено типові для переломів КЗ ускладнення — коксартроз, асептичний некроз головки стегнової кістки. Їхняклінічна маніфестація з порушенням функції кульшового суглоба відбувалася протягом року після травми. Визначеніускладнення привели до необхідності ендопротезування в 67 (75,3 %) випадках із 89. У 8 пацієнтів проведено первиннеендопротезування в гострому періоді травми, що дозволило швидше відновити функцію суглоба з ліпшимифункціональними результатами порівняно з рештою постраждалих. Висновки. Первинне ендопротезування в разіпереломів КЗ є ефективним лікувальним заходом, який дає змогу відновити функцію кульшового суглоба в найкоротший термін і попередити розвиток типових ускладнень.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: