Однонуклеотидні поліморфізми гена адипонектину у хворих на цукровий діабет 2-го типу та неалкогольну жирову хворобу печінки

Autor: Yu. I. Karachentsev, Zh. A. Leshchenko, T. Mishchenko, L. Atramentova, O. O. Plohotnichenko, N. S. Krasova, M. Y. Gorshunska, I. P. Dunaeva, V.V. Роltorak, N. A. Kravchun, A. I. Gladkih, T. V. Tyzhnenko, A. Pochernyaev
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine). 13:229-237
ISSN: 2307-1427
2224-0721
Popis: Актуальність. Зазвичай вважають, що фактори навколишнього середовища та генетичні фактори взає­модіють з утворенням фенотипу неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) та визначають її прогресування. Як НАЖХП, так і цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) становлять собою гетерогенні захворювання зі спільними патогенетичними шляхами. Адипонектин — це адипокін, що підвищує чутливість гепатоцитів та м’язів до інсуліну, модулює енергетичний гомеостаз, глюкозний/ліпідний метаболізм та запальну відповідь. Ряд значущих поліморфізмів гена адипонектину відомі в цієї галузі. Метою дослідження була оцінка можливої асоціації між двома варіантами гена адипонектину ( ADIPOQ) — +276 G/T (rs1501299) і –11391 G/A (rs17300539) та чутливістю до НАЖХП у хворих на ЦД2 української популяції. Матеріали та методи. Дослідження за типом «випадок — конт­роль» включало 155 хворих на ЦД2 (ч./ж. — 77/78, вік — 54,55 ± 0,73 року, тривалість діабету — 6,66 ± 0,49 року, індекс маси тіла — 32,20 ± 0,43 кг/м 2 , обсяг талії/стегон — 0,98 ± 0,01 м, HbA 1c — 7,26 ± 0,11 %) для біохімічної характеристики (ліпідний профіль, неестерифіковані жирні кислоти (НЕЖК), інсулін, загальний адипонектин та ін.), у тому числі 90 хворих на ЦД2 із НАЖХП, 245 хворих на ЦД2 для генотипування rs1501299, 155 хворих на ЦД2 для генотипування rs17300539 та 51 контрольну особу відповідного віку (К). Варіанти +276 G/T та –11391 G/A визначали за допомогою полімеразної цепної реакції — довжини рестрикційних фрагментів з ендонуклеазами Mva1269I ( BsmI ) та MspI (HpaII ). Інсулінорезистентність (ІР) оцінювали за допомогою алгоритму HOMA та як жирову ІР (адипо-ІР, НЕЖК ´інсулін). Для статистичного аналізу використовували непарний t-критерій Стьюдента, c 2 та ранговий критерій Спірмана. Для оцінки генетичного ризику НАЖХП розраховували відношення шансів та 95% довірчий інтервал (ДІ). Результати. Хворі на ЦД2 характеризувалися надлишковою масою тіла або ожирінням, що було більш вираженим за наявності НАЖХП (p < 0,01). Це супроводжувалося підвищенням рівня НОМА-ІР (p < 0,05) та тригліцеридів (p < 0,001). Відмічено, що адипо-ІР була вищою у хворих на ЦД2 порівняно з К (p < 0,001) та цей індекс суттєво підвищений у хворих на ЦД2 із НАЖХП порівняно з хворими на ЦД2 без НАЖХП такого ж ступеня ожиріння (190,18 ± 22,15 проти 133,32 ± 13,58 ммоль/л · пмоль/л, p < 0,02) з оберненою кореляцією між адипо-ІР та рівнем адипонектину тільки у хворих на ЦД2 із НАЖХП ( r s = –0,350, p = 0,021). Стратифікація хворих без НАЖХП за генотипом +276 G/T свідчить про поширеність GT- та TT-генотипів. Таким чином, G-алель rs1501299 підвищує ризик розвитку НАЖХП порівняно з T-алелем (OR = 4,44, 95% ДІ = 2,89–6,81, p < 0,05). Ми також виявили значущу різницю в частотах –11391G/A між хворими на ЦД2 та К, але не між хворими з НАЖХП та без неї. Ми спостерігали, що гаплотип GT/GG частіше зустрічався серед хворих на ЦД2 із НАЖХП та удвічі менше в пацієнтів без хвороби печінки (33 та 16,49 % відповідно, p < 0,05). Висновки. Обґрунтовано перспективність використання індексу адипо-ІР як предиктивний маркер розвитку НАЖХП та індикатор успішності терапії хворих на ЦД2. Виявлено новітні генетичні маркери (G-алель rs1501299, GG/GG- та GT/GG-гаплотипи за rs17300539 та rs1501299 відповідно) для ризику розвитку НАЖХП у хворих на ЦД2.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: